Блог Михайла Чемериса

Колись залишу ріки, гори,

Міста та села - рідне все,

А з ними - верби і калини,

А з ними - поле золоте.

Але залишу тільки тілом,

Душею з нею буду я –

З моєю рідною Вкраїною,

Де чутно співи солов'я.

Де розквітає все навколо

З промінням сонця золотим,

Де люди зроблені з любові,

Пишаюсь я життям своїм.

Я буду плакать і сміятись,

Я буду часом повертатись,

Ділити з вами біль і радість,

І сподіватись, сподіватись,

Що і дорослі, і малі –

У мирі житимуть всі дні!

Що наша справа не даремна,

Що Україна іде впевнено

У світле, гарне майбуття.

Розквітнуть в славі імена,

Що душу й тіло за свободу,

За українське вільне слово,

Поклали воїни добра.

Згадайте наші імена,

Коли розквітне Україна...